Ключові фотожурналісти з історії
Роберт Капа – Цей фотокореспондент найбільш відомий своїми висвітленнями війни. Капа хотів ближче познайомитися з цією подією, хоча це зрештою коштувало йому життя. Він був співзасновником Magnum Photos, і деякі з його знімків залишаються найвідомішими у світі. З 1955 прес-клуб США щорічно вручає фотожурналістам «Золоту медаль Роберта Капи» за найкращі фоторепортажі, створені з ризиком для життя.
Метью Брейді - Відомий як батько військової фотографії, Брейді довелося отримати дозвіл від Ендрю Лінкольна, щоб піти і сфотографувати громадянську війну для Harper's Weekly. Його важке, незграбне спорядження означало, що він не міг легко потрапити в бойові дії, але він завжди швидко прикривав солдатів у таборах і після битв. Його зображення були настільки ранніми, що спочатку їх можна було друкувати лише як гравюри в журналі.
Доротея Ланге - Її портрет матері-мігрантки вважається однією з найбільш популярних фотографій усіх часів. Вона зробила цей та багато інших знімків, документуючи американських мігрантів і бідних, що в той час розглядалося як робота суспільної обізнаності.
Фотографії Ланге гуманізували наслідки Великої депресії і вплинули на розвиток документальної фотографії. Включена до Національної зали слави жінок.
Анрі Картьє-Брессон: людина, чий вплив відчувається майже в усіх сферах фотографії, Картьє-Брессон також вважався одним із батьків фотожурналістики. Його стиль, який часто передбачав прогулянки містами, щоб побачити, що він може зафіксувати, поєднував майстерне обрамлення фланера з поточні події та розумний соціальний коментар.
"Фотографія сама по собі мене не цікавить. Я просто хочу захопити шматочок реальності. Я не хочу нічого доводити, нічого підкреслювати. Речі й люди говорять самі за себе. Я не займаюся «кухнею». Робота в лабораторії або в студії в мене викликає нудоту. Ненавиджу маніпулювати — ні під час зйомки, ні після, у темній кімнаті. Гарне око завжди помітить такі маніпуляції… Єдиний момент творчості — це одна двадцять п'ята доля секунди, коли клацає затвор, у камері миготить світло й рух зупиняється".
Ейзенштадт був серед європейців, які першими почали використовувати 35-міліметрову камеру у фотожурналістиці, виконуючи завдання для американських видань після Першої світової війни. Також він був одним із перших прихильників зйомки при природному висвітленні. Знімаючи відомих людей, він намагався створювати невимушену обстановку, щоб сфотографувати природні пози і вирази: «Не сприймайте мене надто серйозно з моєю маленькою камерою, – казав Ейзенштадт. – Я тут не як фотограф. Я прийшов, як друг».
Немає коментарів:
Дописати коментар